шкільна освіта

1. n

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта

3) виучка, досвід

4) заняття, уроки (в школі)

5) збірн. школярі, учні

6) клас, класна кімната; шкільна аудиторія

7) напрям, школа

8) інститут; науково-дослідний інститут

9) академія (у стародавній Греції і стародавньому Римі)

10) факультет університету

11) іст. приміщення факультету, лекційний зал

12) pl екзамени на науковий ступінь

13) муз. навчально-методичний посібник; школа (гри)

14) іст. когорта (рота) імператорської гвардії

15) косяк риби

16) натовп, збіговисько

17) велика кількість, сила-силенна

18) зграя

2. v

1) дисциплінувати, стримувати; приборкувати

2) привчати (до чогось); тренувати; виховувати; дресирувати

3) посилати до школи; давати освіту

4) навчатися у школі; здобувати освіту

5) викладати у школі

6) збиратися косяком (про рибу); іти косяком

* * *

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта; виучка, досвід

3) заняття, уроки ( у школі)

4) учні школи, школярі

5) клас, класна кімната, шкільна аудиторія

6) напрямок

7) інститут, коледж; академія

8) факультет університету, відділення

9) pl іспити ( на вчений ступінь)

10) мyз. навчально-методичний посібник, школа

11) icт. когорта або рота імператорської гвардії

1) приборкувати, дисциплінувати

2) привчати; тренувати; виховувати; дресирувати

3) icт. посилати до школи; давати освіту; учитися в школі; отримувати освіту

1) косяк, зграя ( риб)

2) icт. натовп, збіговисько; велика кількість, маса

1. n

1) подорож, мандрівка; поїздка; турне

2) прогулянка; екскурсія

3) тур; об'їзд; рейс

4) обхід варти

5) обіг; цикл

6) коло (обов'язків)

7) зміна (на підприємстві)

8) вахта

9) накладне волосся

2. v

1) здійснювати подорож (екскурсію, турне); подорожувати, мандрувати

2) здійснювати театральне турне (гастрольну поїздку)

3) робити об'їзд (обхід)

4) театр. показувати спектакль на гастролях

* * *

1) подорож; поїздка; турне

2) прогулянка; екскурсія

3) тур, об'їзд; рейс

4) обхід караулу

5) cпeц. звернення, оборот, цикл

6) круг ( обов'язкі)

7) зміна ( на фабриці); вахта

8) термін

9) icт. накладне волосся

1) здійснювати подорож екскурсію, турне

2) здійснювати об'їзд, обхід

3) миcт. показувати спектакль на гастролях

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта; виучка, досвід

3) заняття, уроки ( у школі)

4) учні школи, школярі

5) клас, класна кімната, шкільна аудиторія

6) напрямок

7) інститут, коледж; академія

8) факультет університету, відділення

9) pl іспити ( на вчений ступінь)

10) мyз. навчально-методичний посібник, школа

11) icт. когорта або рота імператорської гвардії

1) приборкувати, дисциплінувати

2) привчати; тренувати; виховувати; дресирувати

3) icт. посилати до школи; давати освіту; учитися в школі; отримувати освіту

1) косяк, зграя ( риб)

2) icт. натовп, збіговисько; велика кількість, маса

1) (совместный) спільний, гуртовий, сукупний, (редко) єдиний. [Спільне володіння землею. Спільна кімната. Спільна мова. Гуртова праця. Моя земля сукупна з сестриною. Ідеал єдиного щастя (Єфр.)]. Общее собрание - спільне зібрання. Общими силами - спільно, гуртом. Общий стол (table d'hôt'e) - спільний обід (вечеря, сніданок). Общая собственность - спільна (гуртова, сукупна) власність;

2) загальний, поспільний. -щее благо - загальне добро. -щий план работы - загальний план роботи. -щее предисловие - загальна передмова. -щее образование - загальна освіта. Общая печаль - поспільне горювання (Куліш). В общем - у цілому, взагалі, загалом, на загал. В общей сложности - загалом беручи. В общих чертах - загально. Общее место, выражение (в речи) - загальник. Общая сумма - загальна (ціла) сума, загал (р. загалу). Общий залог - загальний стан.

* * *

1) зага́льний

2) (принадлежащий всем или нескольким; находящийся в совместном пользовании) спі́льний; (коллективный, совместный) гуртови́й

1) lamp

2) рад. valve; амер. tube

1) подорож; поїздка; турне

2) прогулянка; екскурсія

3) тур, об'їзд; рейс

4) обхід караулу

5) cпeц. звернення, оборот, цикл

6) круг ( обов'язкі)

7) зміна ( на фабриці); вахта

8) термін

9) icт. накладне волосся

1) здійснювати подорож екскурсію, турне

2) здійснювати об'їзд, обхід

3) миcт. показувати спектакль на гастролях

1. вільний, незалежний

2. вільний, без перешкод

3. що не обкладається податками

- free city вільне місто

- free country вільна країна

- free cultural exchange вільний культурний обмін

- free education безкоштовна освіта

- free election вільні вибори

- free enterprise вільне підприємництво

- free franchise вільні вибори

- free labour працівники, які не є членами профспілок

- free speech свобода слова

- free town вільне місто

- free vote парл. "вільне голосування" (в парламенті); голосування за власними переконаннями, незалежно від партійної приналежності

- free zone вільна економічна зона

- nuclear free zone без'ядерна зона

- free of charge безкоштовний

- free circulation of diplomatic bags вільне перевезення дипломатичних валіз

- free exchange of ideas вільний обмін думками

- free flow of information вільний потік інформації

- land of the free країна вільних людей

- to set free звільнити

- Free Church церква, відокремлена від держави, нонконформістська церква

Лютер, Мартин (1483, Ейслебен, Саксонія - 1546) - нім. релігійний мислитель і реформатор, ідеолог Реформації, 350 ляйвнщ один із творців загальнонім. літературної мови. Вивчав класичну літературу і філософію в Ерфурті. Магістр вільних мистецтв (1501), докт. теології (1512), проф. теологічного ф-ту Віттенберзького ун-ту (від 1512 р.). Монах-августиніанець (1505-1523), священик (1507), проповідник у Віттенберзькій церкві (від 1516 р.). Започаткував нім. Реформацію маніфестацією "95 тез" біля дверей Віттенберзької церкви (1517); опублікував у 1520 р. публіцистичну трилогію - "До християнського дворянства німецької нації", "Про Вавілонський полон церкви", "Про свободу християнина"; прилюдно спалив папську буллу і церковні декреталії (1520); безкомпромісно відстоював свободу совісті (і своє вчення) на Вормському рейхстазі (1521); відмежовувався від інших (не лютеранських) протестантських віросповідань (анабаптизму, кальвінізму та ін.). Переклав з оригіналів на нім. мову Новий (1522) та Старий (1534) Завіти, перетворивши тим самим Біблію на народну книгу, а її мову - на осердя літературної нім. мови. Написав численні твори (тлумачення текстів Біблії, духовні пісні, байки тощо). До гуманістів ставився неоднозначно - як до союзників, але вважав, що вони заклопотані "людським" значно більше, ніж "Божественним". Співпрацював з главою нім. гуманістів Гуттеном; полемізував з Еразмом Роттердамським: його "Діатрибі, або міркуванням про свободу волі" (1524) протиставив трактат "Про рабство волі" (1525). Людина, за Л., вільна (чи невільна) не тоді, коли може вибирати, а коли вибрана Богом (чи, відповідно, Сатаною). Підтримував ідею розмежування сфер (та істин) розуму і віри. Розум сприймав як орган осягнення того, "що нижче нас", віру - того, "що над нами" В. чення Л. підірвало монополізм католицизму ("папства") й започаткувало засади нової протестантсько-євангельської парадигми теології і церкви. Воно ініціювало поворот: 1) від католицького законоцентризму, орієнтованого на Старий Завіт, до новозавітного християнства (власне, до "первісного християнства"); 2) від засади "Папа вище Писання" - до ствердження пріоритету Св. Письма над церковними переказами й настановами; 3) від виокремлення духівництва у вивищений над усіма стан - посередник між Богом і людьми - до принципу "всезагальності священства" ("кожен християнин - священик") і верховенства Христа над усіма посередниками; 4) від віри в авторитет і спасенність освячених законом "добрих вчинків" - до "віри в віру" (принципу sola fide - спасіння "лише вірою"); 5) від церкви як бюрократичної (і економічної) інституції - до церкви як громади рівнодостойних вірян. Крім того, Л. виступав за реорганізацію монастирів, ліквідацію целібату священиків, звільнення світських судів від верховенства церковного права, за загальну (безкоштовну для бідних) освіту і всестанову народну школу. Реформація, однією з чільних постатей якої був Л., відкрила дорогу плюралізму тлумачень Св. Писання, дедогматизації ставлення до Біблії, теологічній реабілітації усіх форм суспільно-корисної праці, а в тенденції - зближенню профанічного і сакрального Х. оча Л. - насамперед церковний діяч, а не філософ, але його вчення торувало шлях як нім., так і всій новоєвропейській філософії.

[br]

Осн. тв.: Повне видання творів Лютера: нім мовою. У 67 т.; лат. мовою. У 38 т.; рос. мовою "Вибрані твори" (1994).

1) палахкоті́ти, горі́ти яскра́вим нері́вним по́лум'ям

2) яскра́во спала́хувати (тж. flare up)

1) яскра́ве нері́вне сві́тло

2) спала́хування; спа́лах

3) світлови́й сигна́л; сигна́льна раке́та

4) attr.

1) смолоски́п, фа́кел

2) кишенько́вий ліхта́рик (тж. electric torch)

3) сві́точ

4) тех. пая́льна ла́мпа; пальни́к

••

Гумбольдт, Вільгельм (1767, Потсдам - 1835) - нім. філософ, мовознавець, державний діяч. Брат Олександра Гумбольдта, нім. природознавця, географа і мандрівника. В 1787 - 1789 рр. вивчав право в ун-тах Геттингена і Франкфурта-на-Одері. В 1801 - 1810 рр. - прусськ. резидент при папському дворі; директор департаменти освіти. Заснував Берлінський ун-т. У 1819 р. здійснив невдалу спробу розробити конституцію Пруссії С. уголосно з Гердером мету історії людства вбачав у духовному формуванні і розкритті людської індивідуальності в усій повноті її здібностей. Духовною творчою індивідуальністю вважав не тільки індивіда, а й націю, вільний внутрішній саморозвиток якої має визначати межі діяльності держави. Держава повинна лише захищати зовнішні кордони і забезпечувати внутрішній правопорядок Я. к і Шіллер, Гете та Вінкельман, вбачав здійснення ідеалу гуманності в античному суспільстві. В розумінні історії значну роль відводив творчій уяві. Г. був основоположником філософії мови. Його чільна ідея у цій царині полягала в тому, що кожна мова має свою особливу індивідуальну форму, яка впливає на створення характерного для носія цієї мови світогляду. Фундаментальні здобутки Г. у галузі філософії мови справили значний вплив на подальший розвиток філософії і психології. Зокрема, в Україні праці Г. високо цінував Потебня.

[br]

Осн. тв.: "Про гетерогенну природу мов та її вплив на інтелектуальний розвиток людства " (1836); "Про межі діяльності держави" (1792).

Паскаль, Блез (1623, Клермон-Ферран - 1662) - франц. філософ, математик, фізик. Отримав домашню освіту. В житті та творчості П. чітко вирізняється два періоди: 1)дот.зв. "другого навернення" (ніч 23/24.XI.1654) і 2) після нього. П. першого періоду - геній науки, другого - ще й "геній християнства" (Шатобріан), релігійний мислитель. Стояв на порозі відкриття інтеграційного та диференційного числення ("Нариси про конічні перетини", 1639; "Трактат про арифметичний трикутник", 1654; 6 трактатів з проблем циклоїди, 1658 - 1659 та ін.). Уґрунтував основи класичної гідростатики ("Нові досліди щодо пустоти", 1647 та ін.). Сконструював лічильну ("арифметичну") машину. Зазнав впливу творів Янсенія та янсеністів ("перше навернення", 1648); а в 1654 р. відбулося друге навернення - "вогняне хрещення" (перебування більше двох годин у стані екстатичного осяяння). За П., Бог - це не бог філософів і вчених, а персональний (особистісний) Бог Біблії, Євангелій; позарелігійне, світське ("мирське") життя є боговідступництвом. У 1655 р. приєднався до подвижників-самітників Пор-Рояля - групи філософів, логіків і теологів, осередком діяльності яких стало розташоване поблизу Парижа абатство Пор-Рояль; інтелектуальні підвалини осередку становило вчення Янсенія (див. Пор-Рояля логіка). Наприкінці 1655 р. П. був звинувачений у єресі та осуджений. Арно - чільна постать осередку Пор-Рояля В. ідповіддю П. на цю подію були 18 листів ("Провінціали, або Листи провінціала"), у яких він виступав із роз'ясненнями та став на захист поглядів, що їх сповідували прихильники Арно. Від цього часу П. зосередив свої творчі зусилля на обстоюванні християнської віри. Його розмисли з цього питання були посмертно опубліковані у "Думках про релігію". У центрі уваги П. - Бог, Христос, людина. Становище людини у світі П. оцінював як "нестерпне", адже вона не в змозі ані раціонально обґрунтувати свої переконання, ані цілковито капітулювати перед скептицизмом. Славнозвісний вислів П. щодо людини - "очерет, який мислить" містив, з одного боку, думку про велич людини, перевагу людського індивіда над універсумом через наявність свідомості, а з другого - цей же індивід є "ніщота" і безугавна суперечність. Раціонального виходу з цієї суперечності немає; він - на шляху віри Л. юдина, за П., "впала зі свого місця", але може і мусить піднятися. Розрізняв у людині "дві природи": залишок першопочаткової, "величної" та такої, що нас уярмлює, "ушкодженої гріхом". Перша єднає з Богом, друга відокремлює. П. вчив дослухатися до серця; саме воно "чує Бога"; в ідеалі - розумом ми доводимо лише те, що відчуваємо у серці Н. авіть для глибоко гріховної людини, неспроможної повірити у Бога, його присутність доводить існування у світі Божої милості і благодаті. У соціальних стосунках, за П., домінує сила, а не справедливість. Людський загал легковірний і нерозсудливий, тому довіряє владі, яка цим користується задля власних інтересів. Але на народ не потрібно тиснути, аби в чомусь переконати, інакше постає загроза громадянських воєн ("найгіршої із бід"). В управлінні вважав за вірогідне поєднання "імперії розуму" та "імперії влади", підтвердженням чого вбачав владарювання Христини Шведської.

[br]

Осн. тв.: "Трактат про конічні перетини" (1640); "Бесіди із м. Де Сасі про Епікура та Монтеня" (1645); "Нові дослідження стосовно пустоти" (1647); "Листи провінціала" (1656 - 1657); "Про геометричний розум" (1658); " Думки про релігію"(1669).

СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ (франц. secularisation, від лат. secularis - мирський, світський) - суспільна тенденція, яка відображає зменшення впливу церкви, її інституцій та релігійної ідеології на життя суспільства в усіх його проявах. Зростання масштабів і глибини С. є одним із визначальних векторів загальносвітового розвитку, формою соціальної емансипації, чинником всеохопної модернізації, що трансформує (і почасти руйнує) усталену цілісність традиційних суспільств. Проявами С., зокрема, вважаються: відокремлення церкви від держави (а також освіти від церкви), законодавче обмеження впливу церковних інституцій на духовне, ідеологічне і політичне життя. Передумови С. формувалися за доби Відродження, Реформації, всією багатовіковою історією вільнодумства і скептицизму. Філософські засади С. особливо активно розроблялися за часів європейського й амер. Просвітництва, у річищі якого зусиллями Вольтера, Дидро, Монтеск'є, Д'Аламбера, Гельвеція, Кондорсе, Руссо, Кондильяка, Пейна та ін. були створені умови для виникнення і подальшого розвитку нерелігійних ідеологій. С. є однією із важливих складових сучасного загальноцивілізаційного еталона, позаяк передбачає індивідуальну моральну автономію, свободу совісті, віротерпимість і толерантність, невтручання держави у релігійні справи громадян, повагу до релігійних переконань і почуттів тощо. Розвиток С. сприяє звільненню суспільства від крайніх форм клерикалізму і релігійної дискримінації, свободі самовизначення людини у сфері віри і сумління. Характерний прояв С. в умовах сучасності - зростання релігійного та атеїстичного індиферентизму, послаблення впливу релігійної свідомості на поведінку людей, переплетення (а то й підміна) зацікавлень нетрадиційними (зокрема східними) релігіями із пошуками екзотики й езотерики.